Гумор і поезія – це золоті ворота до всього

чесного, благородного і прекрасного.

(Артур Шопенгауер).

Веселість – найвидатніша риса людини.

 (Ф.Достоєвський).

Сміху боїться кожен, навіть той, хто вже нічого не боїться. (М.Гоголь).

 

 


 

   Вже майже п’ятдесят років моє хобі – театр. Студентський комедійний Естрадний Театр Аматорів «ЕТА» НТУУ «КПІ» який має почесне звання Народний колектив і яким я керую разом з моїм братом, доцентом механіко – машинобудівного інституту Віталієм Іващенком.

   Що таке гумор, що таке комедія, що таке смішне взагалі і чому воно смішне? Що значить комічне для людини і людства взагалі?  Я переконаний і досі, що найбільший дефіцит нашого життя – це дефіцит почуття гумору. Але його не можна купити, заробити чи позичити.  Воно – інтегральний показник культури і інтелекту людини і нації. Це основа. Однак потрібне й культивування гумору. Треба привчати людей не дивитися на життя занадто серйозно, не акцентувати на його драмах і трагедіях, а усвідомлювати, що усмішка, хороший настрій і, як результат,  внутрішня гармонія духу – це і є чи не основний елемент людського щастя!

   Театр ЕТА,  багато років вірно служить цій ідеї. Атмосфера вистав ЕТА це свято інтелектуального доброго гумору і незнищенного оптимізму.

   Жанр театру – комедія: естрадні вистави, які складаються із комедійних мініатюр, і повнометражні комедії, розраховані на найширшу аудиторію – від школярів до пенсіонерів.


 

   1 квітня 1959 року мій брат, Віталій Іващенко, будучи студентом механіко-будівного факультету КПІ організував студентський театр естрадних мініатюр який назвали естрадним театром аматорів -  ЕТА.

   Е с т р а д н и й  - значить демократичний, зрозумілий усюди і всім, актуальний, мобільний, цікавий і веселий. 

   Т е а т р  – це дослідження життя людського духу.

   А м а т о р и – це ті, хто з любов’ю займаються справою, яка не є їхньою професією. А грецькою літерою “ета” в техніці позначають коефіцієнт корисної дії. У цьому символі – мета і мрія театру: допомагати людям і суспільству підвищувати свій коефіцієнт корисної дії, щоб всім жилося цікавіше і щасливіше.


 

   У 1965 році я вступив до КПІ і став одним з акторів, а пізніше і режисером ЕТА.

   За 56 років Віталій Іващенко написав і поставив разом зі мною близько  30 комедійних вистав:, „Один день” (1965), „Оглянись!” (1967), „Трижды три – и хоть бы что!” (1968), „Пять шагов сквозь улыбку” (1969), „Спрашивайте – отвечаем!” (1970), „Шуточки” (1972), „Юморочек” (1974), „Чудаки” (1976), „Я вас люблю” (1978), „О том, как приходит апрель” (1979), „Чем живете?” (1982), „Мошенники” (1983), „Фантазия о комедии” (1984), „Сосед, заходи!” (1986), „Веселый урок” (1987), „Требуется шут” (1988), „Пропал студент” (1990), „Барабашка” (1991), „Любовь + сессия = студент” (1996), „Не дочекаєтесь!” (1997), „Сміх крізь роки” (1999), „Не в навчанні щастя” (2000), „Я вас кохаю” (2003), „45 років сміху” (2004), „Любов + сесія + весна = студент” (2008) і ювілейна „Формула гумору” (2009).


 

   Практично всі наші вистави були відмічені на фестивалях, оглядах і конкурсах, а головне, гралися десятки разів і не тільки перед студентською аудиторією, а і в заводських клубах, в колгоспах,  в школах, в науково-дослідних інститутах, грали і у Верховній Раді, і в Лук’янівській в’язниці. Всього не перерахуєш. ЕТА – єдиний в Києві театр, який став лауреатом комсомольської премії ім. О.Бойченка. Кращі актори нагороджувалися Почесними Грамотами, чимало наших акторів визнавалося кращими акторами різних театральних фестивалей. Згодом вихованці театру Ігор Дністрянський, Слава Василюк і Аня Кузіна стали професійними акторами.

         У 1974 році ми вперше виїхали за кордон – до Польської Народної республіки.

   Грали польською. Глядачі сміялися до сліз, а після вистави кореспондент польського радіо поцікавився, за якою методикою ми так прекрасно вивчили польську мову. В тому ж році поїздка до Болгарії, в європейську столицю гумору місто Габрово. Коли вдруге ми їздили до Габрова (у 1976 році), то тамтешні студенти з успіхом грали наші мініатюри, які вони записали на магнітофон під  час  перших гастролей.


 

   Гумор – похідна від доброти і інтелекту. В гуморі – мудра доброзичливість, яка йде від усвідомлення скінченності людського буття, суєтності марнославства і амбіцій. Він – ідеальний спосіб комунікації, спілкування між людьми. Він вчить нас бачити навколо себе невідповідності вищому призначенню людини, над якими варто посміятися.

   У сезоні 1977- 78 років ЕТА став лауреатом Першого Всесоюзного фестивалю самодіяльної художньої творчості трудящих, його – єдиний театр столиці – було нагороджено Великою Золотою медаллю. Трохи згодом театру було присвоєне почесне звання “Народного”. 

   В наших виставах завжди було багато музики у виконанні музичного ансамблю, який створив і яким довгі роки успішно керував, писав оригінальну музику і пісні випускник КПІ Олександр Циганов.

   1986 рік. Навесні Чорнобильська трагедія. Як  людський характер проявляється в екстремальних ситуаціях, так суть і дух ЕТА проявилися в тому, що він був першим художнім колективом України, який вже через місяць після вибуху в Чорнобилі за власною ініціативою, без оплати (міські профспілки лише дали автобуса, але ніхто з керівництва з нами не поїхав), самі  поїхали до зони і виступали  перед ліквідаторами.

   Майже всі актори не сказали батькам, куди вони їдуть, бо багато хто з батьків заборонив би їхати, і могли зірватись такі важливі – для духу і совісті – виступи.  Грали в багатьох військових частинах. Часто ліквідатори сиділи в респіраторах, а ми грали без. Незважаючи на нервову напругу (ліквідатори знали ж бо що й до чого), ми  таки їх розсмішили, розважили, допомогли на якийсь час забути трагічність ситуації.

   Рішенням  Міністерства культури України і Київського міськвиконкому у 1987 році  ЕТА надають статус державного театра-студії і п’ять років – до фінансового обвалу в Україні 1992 року – двічі на тиждень ми збирали повний зал (близько 1700 місць!) і грали свої вистави.

   Спеціально для молодших школярів була написана і поставлена комедія  „Барабашка”, де грали і наші діти, і навіть  пудель Доллі з прекрасними акторськими здібностями. Вистава кінчалася, а дітки сиділи і не хотіли йти додому!

  Були написані і поставлені повнометражні комедії „Чем живете?”, „Фантазия о комедии”, „Требуется шут!”.

  З 1992 року ЕТА знову працює в статусі аматорського колективу. Ми підтверджуємо звання Народного, успішно виступаємо у київських театральних фестивалях.

   Актори нашого  театру зорієнтовані на мистецтво, як єдиний спосіб духовного вдосконалення особистості, тому до театру приходять здібні новачки, бо душа театру – актор! Приходять до театру студенти, яких гріє тяга до справжнього мистецтва, які мають насолоду упричетнитись до магії театру, до високого вміння розсмішити заклопотаних і сумних, нагадати їм, що вони прийшли в світ, аби  радіти життю, в якому все залежить від точки зору і світосприйняття. Театр це одне з найдавніших  і найінтелектуальніших мистецтв повернуте обличчям до сьогодення, а ще точніше – до оптимістичного,  радісного сприйняття життя як Дару Божого. Саме цю ідею, сповідує Естрадний театр аматорів “ЕТА” Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”.


 

   Життя театру довге, а стаття коротка. Благо є інтернет. Кого зацікавить, зайдіть на сайт: http://eta.kpi.ua. Там є історія „ЕТА”, фотоматеріали, десятки публікацій в пресі, фонограми вистав і глядацьких конференцій, відгуки глядачів тощо.  

 

         

Євген Іващенко, доцент,

керівник студії і режисер ЕТА,

Заслужений викладач НТУУ „КПІ” 

Віталій Іващенко,доцент,

художній керівник ЕТА,

Заслужений працівник культури України

 

 

 

Учасники ювілейної вистави „Формула гумору”   

Підготовка до вистави ЕТА

 

TOP